Всі розмови стосовно нездатності влади і державного апарату
України в цілому, вирішувати економічні проблеми та боротися з корупцією, є
поверхневими і даремні. Проблема в самій конструкції державної системи і хто б
не прийшов до керма (навіть найчесніша й найрозумніша команда людей у світі)
без зміни системи вони нічого не зроблять.
А що ж конкретно не так?
1. Державні
підприємства. Який сенс в тому, що Держава є власником якихось підприємств.
Сумарний прибуток всіх державних підприємств України в усі роки був від’ємним –
тобто сумарно держпідприємства збиткові – виймаються гроші з бюджету і
покривається їх збиток. Всі розповіді про те що держпідприємства це стратегічно
важливі об'єкти, що необхідно контролювати рівень цін на їхню продукцію та інші
ля-ля-ля – це локшина на вуха народних мас, яка вішається з ціллю і надалі
відмивати кошти на «збитковості» держпідприємств. Держава і без права власності
може легко контролювати діяльність будь-якого підприємства і тим більше
регулювати рівень його цін просто видавши відповідний Закон (і не витрачати ані
копійки на покриття його збитків). Отож продаж ВСІХ держпідприємств автоматично
знищує корупцію в сфері державних підприємств і зменшує витрати з бюджету.
ПРОБЛЕМУ ВИРІШЕНО.
2. Псевдо безкоштовні
конституційні права. Безкоштовними медицина і освіта бути не можуть, так як
лікарі і вчителі теж люди і принаймні повинні їсти і одягатися. Оскільки всі
державні медичні заклади та заклади освіти по суті є держпідприємствами – вони
мають ті самі проблеми.
3. Система заборон.
Ліцензії, сертифікати, дозволи – улюблені слова корупціонера. А з якої причини
дозволами взагалі займаються державні чиновники, вони що компетентніші за
профільні асоціації … чи вони чесніші )))
© Шишенок Егор 2016
