Підприємець чиновнику "нічєво нє должен"

Що нам показала пандемія?

В світовому масштабі.

Уряди більшості країн неповороткі, бюрократизовані і не здатні приймати швидких і правильних рішень. Мільярдні бюджети не відіграють ніякої ролі, якщо безглуздо їх використовувати. Якщо наступний «світовий вірус», не доведи Боже, буде на порядок заразнішим (як кір, наприклад) і на порядок смертоноснішим (як ебола, наприклад) – вся планета виздихає за місяць під мляве мичання своїх «обранців».

В масштабах України.

Керівництво України наочно довело, що вони дебіли. І це не спроба їх образити і не літературне перебільшення. Дивлячись на події в Італії, і маючи у своєму розпорядженні щонайменше три тижні часу на якісне планування і підготовку – вони нічого не спланували і нічого не підготували. Більш того, вони поставили економіку на «катастрофічну паузу», а самі почали робити з наявної ситуації шоу (позорисько в Нових Санжарах стало тільки прелюдією). Найтупішим звичайно є те, що жоден чиновник не покликав на допомогу науковців та спеціалістів – їх відправили на карантин або у неоплачувану відпустку. Звичайно - НАВІЩО ДЕБІЛУ ПОРАДИ ЯКЩО ВІН УСЕ ЗНАЄ.

Бізнес сам по собі.

У той час як у західних країнах хоч якось пробують мінімізувати втрати економіки, роблячи «тепличні умови» для бізнесу і шукаючи альтернативу загальному карантину, українська влада на все «забила». Вона навіть не хоче робити саму примітивну річ - вести діалог з профільними асоціаціями чи бізнес-об’єднаннями, щоб спільно виробити шляхи порятунку.

І тут українській підприємець розуміє очевидне – він може покладатися тільки на себе. Український чиновник йому «НІЧЄВО НЄ ДОЛЖЕН» і значить він, підприємець, чиновнику теж нічого не винен.

Більш того, підприємець розуміє ще дещо більш важливе – чиновник йому, підприємцю, зовсім і не потрібний… адже користі від чиновника - нуль, тільки шкода. А платити податки та звітувати можна і в автоматичному режимі. Так що є в карантині й позитивна річ – швидка зміна парадигми і світобачення.

© Єгор Шишенок 2020

Про дистанційну Верховну Раду

Питання дистанційної участі у роботі парламенту та місцевих рад, відповідними депутатами, піднімалося ще у далекому 2014 році. В той час це було викликано необхідністю залучення "депутатів-прогульників" до практичної роботи в Верховній Раді та органах місцевого самоврядування. Я як головний ініціатор такої реформи активно просував цю ідею і мав низку зустрічей з тодішніми народними депутатами та представниками КМДА. Проте жодного бажання впроваджувати щось подібне не виявили ані парламентарі ані представники місцевого самоврядування.
Зараз будь-які спроби нашвидкуруч впровадити "дистанційну Верховну Раду" більше нагадують шоу та з високою долею ймовірності приречені на провал. Єдиним швидким виходом з ситуації є використати спеціалізованого програмного забезпечення, що на такі випадки мають США та деякі країни ЄС, проте по-перше навряд чи вони захочуть ним ділитися, по-друге навряд чи наші "обранці" захочуть його просити.

© Єгор Шишенок 2020

Политтехнология ЛОТЕП

Политтехнология ЛОТЕП (от англ. Lesser of two evils principle – меньшее из двух зол).

Суть: Вам нужно внедрить какое-либо непопулярное в обществе «плохое решение». Вы запускаете через СМИ слух о том, что будет внедрено «ужасающее решение», которое кажется безумным, недопустимым, которое в 100 тысяч раз хуже планируемого «плохого решения». Далее Вы начинаете обсуждать внедрение «ужасающего решения», эмитируя при этом полную серьезность и активно отображая это обсуждение в СМИ (эта часть очень схожа с первыми стадиями политтехнологии «окно Овертона»). Далее Вы констатируете факт, что «ужасающее решение» слишком ужасающее и не может быть принято в виду своей ужасности. Вы предлагаете «плохое решение» и общество с радостью соглашается на него… и возможно даже аплодирует Вам – ведь Вы приняли правильное решение.