вівторок, 14 квітня 2020 р.

Нема стратегії – нема добробуту


Зазвичай політичні програми наших партій та окремих політиків – це або популіський набір літер і цифр, сфантазований їх піар-менеджерами, або, в кращому випадку, вінегрет з кількох концепцій, які попередньо були замовлені у кількох консалтингових компаній. Одразу після виборів всі забувають про озвучені в цих програмах цілі і з головою поринають в бюрократично-корупційну бездіяльність. Час від часу з трибун проголошуються якісь чудо-ідеї з порятунку України, проте вони ніколи не обростають конкретикою, а через кілька місяців про них забувають.
В певні періоди сучасної історії, незалежна Україна час від часу мала політичні і національні ідеї. Зазвичай вони обмежувалися трьома-чотирма вузькими напрямками з поставленими цілями (хороший приклад – ідея по досягненню членства в НАТО). Інколи, завдяки тиску з боку суспільства і завзяттю невеликих груп державних діячів, вдавалося досягти вагомих зрушень у якійсь конкретній сфері. Але досить скоро до керма приходили інші люди і всі досягнення зводились нанівець. І це повторювалося знову і знову. Жодного разу, при жодному уряді, за 29 років в нашій країні не було комплексної покрокової стратегії з розвитку всієї держави (економіки, соціальної сфери, сфери безпеки тощо), яка б спиралась на конкретні проекти.
Між тим усі економічні дива (японське, корейське, польське економічне диво) були досягнуті завдяки супер-деталізованим стратегіям. У випадку з Японією і Кореєю, величезну роль у створенні цих документів зіграли американські експерти, а от поляки впоралися самі і результати їх успіхів ми можемо спостерігати зараз.
Для створення повноцінної національної стратегії розвитку України, мають бути залучені тисячі кращих спеціалістів нашої держави (не державних чиновників, а спеціалістів-практиків, які вже мають успішний досвід у своїх галузях). Стратегія має містити конкретні проекти, покрокова реалізація яких перетворить економіку, соціальну, безпекову і інші сфери в ефективні складові передової держави.
На які питання має відповідати національна стратегія?
  1. Як в Україні виробляти продукцію з максимальною доданою вартістю. По всіх галузях — від шкарпеток до літаків.
  2. Як в Україні створити найпривабливіший інвестиційний клімат. По всіх напрямках – від мінімізації оподаткування до відкриття міст-технопарків.
  3. Як переформатувати соціальну сферу. Від медицини і освіти до відносин в кожній родині.
  4. Як забезпечити максимальну безпеку країни – від вступу до НАТО до повернення собі статусу ядерної держави.
Перелік можна продовжувати, ще не на одну сотню розділів. Головне, щоб сформована стратегія відповідала національним інтересам і була примусовою інструкцією до виконання будь якій владі, яка в найближчі десятиріччя прийде до керма України.
© Єгор Шишенок 2020