середа, 18 лютого 2015 р.

Россия – страна всепоглощающей ненависти

Провел два часа изучая просторы российских форумов и групп в соцсетях.
Сижу в недоумении, я не знаю, как можно привить десяткам миллионов людей такую неистовую звериную ненависть ко всему – они ненавидят чурок, хохлов, прибалтов, пиндосов, Европу, своих соседей, коллег по работе, родных… НЕНАВИДЯТ ВСЕХ
Они радуются тому что скоро в Украине наступит дефолт и жить там станет еще хуже, они радуются тому что тысячи украинских военных никогда больше не вернутся к своим семьям, они радуются тому что Донбасс уже в руинах, и Украина не восстановит его и за 20 лет, они радостно комментируют видео и фото на которых убиваю и мучают украинцев, они беснуются и плюются, когда просто видят фотографии американских, европейских или украинских политиков (или просто символику этих государств).
Кто может объяснить откуда у них эта ненависть? Кто сделал им что плохого?

Россия обладает колоссальными территориями и природными ресурсами, которых нет ни у одной другой страны мира – ПОЧЕМУ... ОНИ... ВСЕХ... НЕНАВИДЯТ ???

вівторок, 17 лютого 2015 р.

Оповідання «Гальмоноїди»


«Гальмоноїди»


******************************************

2016 рік за літочисленням місцевої раси.
На орбіті між орбітами третьої і четвертої планет системи.

Зміст діалогів адаптовано та локалізовано для розуміння представниками людської раси  

-          … Отож, хто посідає перше місце в нашому сьогоднішньому ТОП-10 найповільніших і найтупіших рас відомого Всесвіту?! – з притаманним йому артистизмом, вигукнув вчитель Зулу і всі його вісім очей інтригуючи прищурилися – Зустрічайте! Смішні і абсурдні – гальмоноїди!!!
-          Я ж вам казав – радісно зашипів до інших студентів Кваба – гальмоноїди - найтупіші у світі.
-          Так, Кваба, ти був правий, – підтримав Зулу учня – серед дванадцяти мільйонів відомих рас, що втілюють Божі Іскри, гальмоноїди – найлінивіші, найменш організовані і найменш раціональні істоти, що призводить до рекордно повільного розвитку їх цивілізації.
Зулу махнув щупальцею і на прозорій стіні космольоту з’явилися анімовані зображення.
-          Уявіть, на цій крихітній планеті, дев’ятого класу, юрбляться майже сім з половиною мільярдів гальмоноїдів - це більше ніж населення всіх планет в галактиці равликоцифалів. Найсмішніше те, що гальмоноїди, які доречи не знають, що крім них в космосі хтось є, бояться інопланетян, котрі могли б захопити їх Землю заради ресурсів.
Студенти вибухнули реготом.
-          І це ще далеко не все – з захопленням продовжував Зулу – ось ще кілька смішних фактів: гальмоноїди єдина в світі раса яка витрачає на міжусобні війни більше ресурсів ніж на науку, єдина, що використала термоядерний синтез в військових цілях, а досі не змогла використати його з користю, єдина, що за три покоління не спромоглася вибратися в космос далі супутника своєї планети.
Кваба та його однокурсники почали зеленіти від сміху.
-          Але є й через що пожаліти цих дурбеликів – Зулу зробив серйозний вираз обличчя – Тисячами поколінь вони страждають через свою матеріалістичну обмеженість, через нерозуміння всього що відбувається навколо них. Переважна більшість гальмоноїдів входять в Світ, протягом життя здійснюють фізіологічні процеси метаболізму, та виходять з Світу анітрохи його не змінивши. Екзорозум, прагнучі змінити світогляд гальмоноїдів та надати прискорення їх розвитку, відправив до них антикризового менеджера класу Спаситель. Той в найдоступнішій формі доніс підопічним базові положення раціонального світогляду та спробував налагодити систему освітнього розповсюдження цих знань…
-          А вони його вбили, а отриманні знання пропустили повз вуха – не витримавши, перервав вчителя Кваба.
-          Так, Кваба, майже так і було, але не можна переривати вчителя – розсерджено промовив Зулу та продовжив - Отримані знання гальмоноїди оформили у декоративні релігії, які не просто відокремили від науки а в певній мірі протиставили їй. З того часу минуло вже майже сто поколінь, а гальмоноїди і надалі продовжують вбивати один одного, грабувати, вибудовувати егоцентричні взаємовідносини навіть на колективному рівні.
-          Вчителю – звернувся до Зулу один з студентів на ім’я Наук – можливо, у такому особливому випадку, Всесвітня Рада Розвинутих Рас могла б порушити Мораторій та втрутитися, аби допомогти гальмоноїдам вибратися з «болота тупості»*.
-          Я розумію твої почуття жалості, Наук, проте зовнішнє «вливання розуму» нічого не дасть якщо в макітрі не відбуваються потрібні процеси – підсумував Зулу – Отож, думаю, наша коротенька напіврозважальна екскурсія на цьому завершена і зараз ми відправимося в галактику ЕШ4891 аби стати свідками застосування передової технології швидкого будівництва нової галактики з матеріалів чорної діри.


  



*- дослівний термін відсутній в будь-якій людській мові


© Шишенок Егор 2014

Як позбавити місто від собак

Напишу тут ідею, за яку мене ледве не побили «собачники» нашого будинку, але яка дуже сподобалася іншим мешканцям (нажаль в межах будинку реалізувати її не вдалося, бо для цього потрібен Закон або принаймні розпорядження місцевої влади).
Отож будь яка собака в місті – це незручності і небезпеки для мешканців багатоквартирного будинку:
1. Небезпека укусів (на Южборе в минулому році загинула дитина через покуси сусідської собаки)
2. Шерсть на поверсі та в під’їзді
3. Какахі (це капець, як я задовбався мити взуття дітям після прогулянки)
Чому більшість повинна страждати та жити в небезпеці через примхи «собакофилов» (можливо я такий розлючений через какахі на дитячому майданчику). Хай мені та моїм дітям і моїм сусідам платять за наші страждання. Я погоджуюсь на 1 гривню в місяць за кожен кілограм собаки у моєму будинку. Якщо в будинку 5 собак кожна по 15 кг – то кожен в кого нема собаки і хто терпить їх присутність отримує 75 гривень від тих хто собак має і насолоджується їх існуванням в будинку.
І так для кожного будинка в місті!!! Оце вихід !!!

І будьте певні, буде Закон – знайдуться люди які кожен місяць будить видирати в «собачників» «халявні» гроші і через рік-два не буде собак і не буде каках на дитячих майданчиках… і я не буду відмивати собаче лайно з черевичків моїх дітей.

понеділок, 16 лютого 2015 р.

Пенсия - корень зла

Радикальная смена парадигмы произошла неожиданно. Одна фраза, услышанная мной в супермаркете, полностью поменяла мое отношение к экономически-социальному устройству нашего общества.
«Срать я хотела на твою помощь, у меня пенсия три тысячи гривен» - сказала пожилая, полная женщина своей дочке. Эта фраза была произнесена с такой гордостью и призрением, как будто человек достиг вершины мира, познал всю мудрость человечества. Дочка (физиономические черты позволяли безошибочно определить степень родства) уныло смотрела в пол, осознавая свою ничтожность в сравнении с трехтысячной пенсией. Мне стало жаль их обеих – мать за ее неимоверную глупость и покорёженное «системой» мировоззрение, дочь за то, что ее ждет будущее матери.
Женщины, продолжая ругаться, ушли, а я погрузился в размышления. Сколько таких людей, считающих что их счастье в пенсии, а не в детях, живет в Украине? А в мире? Наверное много. Помните фразу почтальона Печкина «Я, может, только жить начинаю — на пенсию выхожу»? В ней сосредоточена главная мечта-ошибка многих миллионов людей, которые ждут не дождутся пенсии. Они проживают жизнь в надежде что придет день, когда им государство ДАСТ пенсию и они начнут новую жизнь, а ведь новой жизни не будет… пенсия — это конец жизни, это мираж счастья, это опора рабского мышления нашего социума !!!
П.С. Пенсия – должна быть вознаграждением только военному, судье, милиционеру и пожарнику (людям которые отдают время своей жизни и отказываются зарабатывать деньги, выбирая социальные работы) потому как их нельзя перевести на коммерческую основу.

п.п.с. В старости каждого должны обеспечивать его правильно воспитанные дети, правильно вложенные деньги и прибыльное хобби-подработка (старость не должна проходить на лавке под подъездом ). Любая пенсионная система (государственная, накопительная, страховая) это идия-вирус... не должно быть пенсий вообще, если ты не инвалид - что за жизнь заработал, во что в течении жизни вложил, каких детей воспитал - то и твое... и никому ничего ни государство, ни общество не должно.
Да людей проживших полжизни в этой системе и с мечтой о пенсии не переделать - они платили взносы они обязаны получить свое "по справедливости", но следующим поколениям от пенсионной системы нужно отойти совсем... и сразу все станут ответственными (будут рожать и усыновлять детей, воспитывать их так чтоб они потом стариков не бросили, вкладывать средства в то что потом принесет деньги), а кому не хочется себя "обременять" - того ждет судьба стрекозы из басни "стрекоза и муравей"

четвер, 5 лютого 2015 р.

За два роки в Україні почнеться економічне диво

На думку одного з найвпливовіших українців світу Богдана Гаврилишина, Україна не лише стоїть в авангарді Європи, вона може стати прикладом для наслідування для усього світу.
Про те, на чому ґрунтується його оптимізм, радник трьох українських президентів, економіст, фундатор економічного форуму в Давосі розповів в інтерв’ю сайту "24".
Пане Богдане, Ви відводите Україні дуже потужну роль у становленні майбутнього Європи та світу загалом. Чому саме Україна?
Є чотири основні характеристики ефективних країн, які нормально працюють: повна політична свобода; певний рівень економічного добробуту для цілого населення — тобто там є багаті, але немає бідних; соціальна справедливість; симбіоз з біосферою, а не руйнація та засмічення навколишнього середовища. Абсолютна більшість країн, за винятком кількох європейських, не має тих чотирьох характеристик. Їх потрібно полікувати, тому що вони є хворі в певному сенсі.
Хворі? Чому?
Хворі в першій мірі демократичні країни. У 1948 році була прийнята чудова Загальна декларація прав людини. Тоді були величезні сподівання. Але забезпечити ті права могли уряди лише деяких країн. Тому були і великі розчарування, критика урядів. Взагалі стало важче керувати країнами, важче бути владою. Вже в той час спілкування між інституціями та між країнами було на базі жорсткої конкуренції. Тому найбагатші могли забезпечити свої права, але більшість була позбавлена такої можливості. США — то маркантний приклад. Там, наприклад, 50 мільйонів людей, які бідні на права і не мають доступу до якісної освіти, не мають жодного доступу до системи охорони здоров'я. Обама пробував це змінити — не виходить.
Між країнами виникає подібна ситуація. Демократичні країни постійно навіть свого роду проповіді роблять, що всі повинні додержуватись тої універсальної декларації прав. Але США продає свої продукти до африканських країн за високі ціни, купує від них сирівці за низькі ціни, країни залишаються дуже бідні. Навіть ті декілька, де є нормальні уряди, не можуть забезпечити навіть базових життєвих прав, як то доступ до свіжої води чи якої-небудь охорони здоров'я.
 І Україна здатна вилікувати їх, змінити світовий розклад?
Зараз у світі склалася така ситуація, що всі дедалі менше виграють, а більше програють. Тому нам потрібно переходити на нову парадигму - де б всі щось вигравали. Для тої парадигми потрібні два елементи: універсальна декларація обов’язків людини (тому що не все має робити тільки держава) і перехід на співпрацю (тому що не можна більше будувати стосунки лише на конкуренції).
Чому Україна може допомогти у лікуванні того світу? Тому що на Майдані, коли почали атакувати людей, створилися певні послуги: медична, релігійна, психологічна, освітня. Ці служби створили поодинокі люди. Ольга Богомолець створила першу службу. Вона просто сказала: "Роблю". До неї долучилися інші люди, які щось знали про медицину. І це працювало. Не з’явився на Майдані інший лікар, який би створив іншу медичну службу, щоби лікувати краще. Там не було конкуренції.
Цікаво, що всі ці служби було створено не за наказом уряду, а через почуття обов’язку перед своїми співгромадянами та країною. Так само зараз дуже багато добровольців вирішили піти в АТО. Добровільно, знаючи, що вони ризикують своїм життям, ніхто їм того не наказував.
Так що наші люди вже почали діяти згідно з тою новою парадигмою, за якою повинен жити світ. Світ дуже багато Україні допомагає. З одного боку санкції, з іншого — фінансова допомога. Але і ми можемо помогти тому світу, він зайшов у певний глухий кут. 
І ми, українці, можемо допомогти з нього вийти?
Так. Я думаю, що то є чудово навіть для нас самих усвідомити, що ми не мусимо у всьому доганяти світ — чи то Європу, чи то США. Ні. Ми є в дечому вищі від того світу. Вони мають нас копіювати.
Разом з тим, після Євромайдану все ж з’явилось чимало людей, які трошки розслабилися, і сказали, що тепер у нас є нова влада, хай вони нами опікуються, роблять реформи, а ми будемо займатися власним життям…
Думаю, це можна трошки інакше інтерпретувати. Це є нормально, оскільки ті люди не могли робити реформи. Весь Майдан не міг їх робити, лише поодинокі люди, які пішли у владу. Разом з тим, ми ще бачимо якісь демонстрації; вояки, які пішли воювати — далі воюють. Тобто люди не байдужі до країни.
Так що це є розчарування. Частково — через те, що ми хочемо бути надто швидкими. Частково — через тиск зовнішнього світу, що всі наші дії, мають тотально відповідати Конституції, існуючому законодавству. Тому уряд до певної міри є досить імпотентний, не може проводити тих реформ.

"Щоби суспільство довіряло уряду і президенту, треба, щоби воно було добре проінформоване"

З чого, на Вашу думку, уряду потрібно починати?
З корупції. Жерла корупції є різні. Найбільше в тому, що у нас є так багато різних ліцензій, дозволів, інспекцій, бозна чого. Є величезна бюрократія, яка займається тим, як створити бізнес, як правити той бізнес. Ідеш до того бюрократа, щоби то дістати — і треба помастити руку, інакше не дістанеш.
Один молодий чоловік з Одеси напрацював зі своїми колегами чудову програму про дерегуляцію. На його думку, замість того, щоби творити ще одну бюрократію, яка би воювала проти корупції, потрібна дерегуляція. Тим самим можна викоренити причину: не потрібно ліцензії — ти не йдеш і не платиш. Якщо зменшити ту бюрократію на третину, чи, може, навіть на четвертину, вона могла би працювати більш ефективно. Тоді можна заплатити тим, хто лишається, трошки більше, чим ми тепер платимо.
Що заважає впровадити цю програму в життя?
Наш міністр економіки і торгівлі почув про цього молодого чоловіка, попросив його назустріч і зразу запропонував йому стати своїм заступником. Той відмовився. Він сказав: "Я зі своєю командою буду вашим радником, як то потрібно, але не буду заступником міністра". Наче цей міністр сприйняв цю програму, і вважає, що то правда дуже добрий підхід. Так що намір є.
Але в уряді треба підходити до того системно. Ми повинні діяти і діяти рівночасно на цілому фронті. Інакше ця існуюча бюрократія заблокує такі дерегуляції.
Тобто, ми можемо сподіватися, що найближчим часом вона буде впроваджена?
Будемо сподіватися. Не тому, що хочемо тільки насолоджуватися життям, а тому, що можемо навіть допомагати цьому уряду. Є ще багато розумних людей, які би це робили, якби була можливість їм в який-небудь спосіб добровільно допомагати.
Як можна створити таку можливість?
Найближчим часом буде зібрання ініціативної групи 1-го грудня. Вони будуть дискутувати звернення до президента і до уряду про те, що ті мусять більше спілкуватися із людьми, із суспільством. Щоби суспільство мало довіру до уряду і до президента, а це капітально важливо, треба, щоби воно було дійсно добре проінформоване і проінформоване про правду. Коли буде більше довіри, ми, як зможемо — допоможемо.
Ви маєте можливість порівнювати відкритість різних українських президентів та урядів. На Вашу думку, нинішня влада є відкрита?
Ну, вона точно більш відкрита від влади Януковича. Але у цьому питанні були певні фази, як я можу судити зі свого досвіду як радник тих найвищих осіб. У Кравчука була відкритість, але з ним була велика трудність, бо він нічого не розумів про економіку. Наприклад, у його оточенні було троє людей, які вирішили облігації України вилити за 10 млрд доларів. Ці хлопці робили те, що мало бути жахіттям для України. Коли я їх спитав, що є гарантією тих облігацій, вони мені сказали: "Україна". Себто, наприклад, мафія Італії, або багаті люди нашого північного сусіда могли викупити всі ці облігації за 10 млрд, то не така вже величезна сума, і сказати Україні — якщо не можете сплатити нам ці кошти назад, то ви нам належите. Я переконував Кравчука не виступати з тою пропозицією у парламенті, не переконав. Він таки виніс ту пропозицію у Верховній Раді. На щастя у ВР було кілька людей, що розуміли про це і вони того не проголосили. Міжчасі ті хлопці зачали розпродувати ті облігації і зуміли продати кілька в Лондоні. Наш посол тоді якось їх там перехопив і ту справу закрили. Це вам приклад, що відкритий — так, але мав трохи брак знання та компетентності.
Був досить відкритий і дуже добре працював Ющенко, як був прем’єр-міністром. Фатально було, як він став президентом. Але як він був прем’єр-міністром, а Юлія Тимошенко була заступником прем’єра — то була фантастична команда. Вони зробили величезну справу. Компанії, що працювали в енергетичному секторі, погоджували між собою речі на базі бартеру. Тому вони не отримували жодних прибутків і не платили податків. Тимошенко, знаючи добре про той сектор, прийшла з такою пропозицією: маємо змусити їх переходити на монетарні транзакції. Ющенко погодився. Це рішення прийняли. І зразу прийшли прибутки, почався великий приплив доходів до бюджету. Виплатили велику заборгованість пенсій і зарплат. Почався економічний зріст — 9% росту ВВП без інфляції навіть. Це було дуже сильно.
Зі мною Кучма при першому мандаті і на початку другого був тотально відкритий. Коли прийшов Медведчук, він став зовсім іншою людиною.
Так що то коливалося. У нас нема дуже добрих, ясних прикладів, із чим порівнювати теперішній уряд.
Теперішня зв’язка "прем’єр-президент", за Вашими оцінками, наскільки буде ефективною?
Я знаю одного і другого дуже добре. Не хочу критикувати ні одного, ні другого. Це не порядно. Але дивлячись, наскільки то довго забрало створити коаліцію — якщо робити екстраполяцію, ледве чи вони будуть працювати як команда.
Тоді який вихід для держави з такої ситуації?
Скажімо так: надіюся, що вони бодай ключові речі зможуть погодити.
Разом з тим, в уряді є досить багато компетентних людей. Було би добре, наприклад, якби ми мали скоріше Раду міністрів, і там би був голова Ради міністрів. Це звучить дивно, бо так було за Радянського Союзу. Але, наприклад, так є в Італії зараз. При Раді міністрів є дискусія, яка дозволяє гармонізувати їхні дії. Міністри виходять зі своїми пропозиціями, дискутують на рівні Кабінету, є погодження, чи добре те рішення, — робиться далі те чи інше.
Що б дав такий формат роботи?
Якщо б Кабінет діяв у цей спосіб, президенту було би легше з ним спілкуватися. Президент би не виходив з ініціативами, він погоджував би рішення, знаючи, що цілий Кабінет Міністрів їх дискутовував, себто, що уряд буде за тим.
Я пробую, радше ніж критикувати чи робити погані прогнози, сказати, що є певний спосіб виходу. Але на це треба доброї волі і треба підпорядкувати себе меті. Більше думати про Україну, а не про те, скільки хто має влади чи повноважень.

"Дуже мало потрібно, щоби українське економічне диво почалося"

Ви писали, що українці спроможні зробити економічне диво. Разом з тим, чимало експертів кажуть, що зараз економіка країни у поганому стані і Україна наближається до дефолту. На чому ґрунтується Ваш оптимізм?
Воно так трохи виглядає, що ми наближаємося до дефолту. З іншого боку, як бачимо, є договір між Міністерствами фінансів України та США, що Штати гарантують виконати кредити для України на 2 млрд. Тобто, Україна позичить в якійсь інституції 2 мільярди, і якщо вона не сплатить ці кошти, то їх мусить сплатити США. То є дуже сильна гарантія. Автоматично це полегшить Україні дістати тих 2 млрд з періодом амортизації дещо довшим і відсотком набагато нижчим, ніж якби не було цієї угоди. Євросоюз також вирішив надати Україні 15 млрд допомоги.
Тому я не думаю, що Україна прийде до дефолту. Але доки економіка зрівняється — то забере трохи часу.
Щодо економічного дива — воно дійсно може статися?
Так, у нас є для того всі дані.
Які саме?
Маємо всі потрібні природні ресурси. Маємо кваліфікованих людей. Ми з природи є працьовиті люди.
Але потрібні ще й передумови. Перше — коли з нашої праці нам дають заробити на нормальне життя. Друге — якщо є внутрішня мотивація. Людям треба дати певну волю на всіх рівнях вирішити, не що вони роблять, а як вони це мають робити, тобто — у їхній спосіб. Щоб вони відчували певну власність над своєю працею Така мотивація є фантастична.
Так що маємо зробити ясний закон про право власності, ясну судову систему і ясні правила гри. Ну і потрібно перевести багато державних підприємств у приватну власність. Хіба, зберегти ті так звані природні монополії. То дуже мало потрібно, щоби українське економічне диво почалося.
А Ви можете вказати орієнтовний термін його початку?
Я думаю, що початок може бути за два роки. Але потрібні ці передумови. Україні потрібні тотальні трансформації. Потрібно навіть змінити статус країни. Вона дійсно повинна бути унітарною державою, потрібна велика децентралізація. Треба змінювати і судову систему, і економічну. Соціальну політику також треба міняти.
На що я надіюся, що цей уряд, цей парламент, цей президент деякі реформи зроблять, і та трансформація пройде трошки легше, ніж це було б за Януковича.
Якою Україна вийде з війни з Росією?
Ми вже перетворилися з плюроетнічного народу на плюроетнічну, патріотичну українську націю. Це вже один дуже добрий результат. Я думаю, що ми вже не повернемо до того, що станемо радянськими людьми. Під тим, я би сказав, що Україна вийде очищеною. Звичайно, дуже послабленою.
Також я думаю, що в нас уже ніколи ілюзій не буде відносно того, що ми можемо бути братнім народом.
Територіальна цілісність буде збережена?
Думаю, що так. Думаю, що навіть Крим колись повернеться. Не тільки тому, що там є кримські татари, хоча це — дуже важливий фактор. А тому, що всі пригадають, що життя, коли Автономна Республіка у складі України, куди краще, ніж життя у суб’єкті РФ. То буде не мілітарна акція. То прийде з нутра.

http://24tv.ua/news/showNews.do?gavrilishin_za_dva_roki_v_ukrayini_pochnetsya_ekonomichne_divo&objectId=539509

вівторок, 13 січня 2015 р.

песня "Злобный карлик"

Музыка группы Жуки «Танкист»

Злобный карлик бубнит
- Санкции мне не страшны
Но губу закусил
И написял в штаны.

  Он три ночи не спал
  Под кроватью сидел
  Когда Боинг упал
  И мир весь прозрел.

(припев) 
Достал уже твой русский мир
Твое  гб-ешное табло,
Какой ты нафиг президент
Да ты ведь просто хуйло.

Ла-ла-ла-ла ла ла ла ла
Ло-ло-ло-ло ло ло ло ло
Какой ты нафиг президент
Да ты ведь просто хуйло.


-----


Кволий карлик бурчить
Санкцій не лячно мені
Та ховає від всіх
Що вже штані в лані.

Він три ночі не спав
У сартирі тремтів
Коли боїнг упав
І весь світ прозрів.

Дістав уже твій «рускій мір»
Твоє гб-шное табло
Який ти нафіг президент
Та ти ж звичайне хуйло

Лалалала ла ла ла ла
Лолололо ло ло ло ло
Та який з тебе каратист
Та ти ж нікчемне хуйло.