пʼятниця, 21 листопада 2014 р.

Окна Овертона - технология развития идей-вирусов

Вдумчивое прочтение этой статьи займет 7-8 минут, но прочитать ее стоит так как в ней хорошо сформулированы очень важные современные проблемы.

***

Американский социолог Джозеф Овертон описал технологию того, как можно изменить отношение общества к вещам, которые раньше считались абсолютно неприемлемыми. Эта технология получила название «Окно Овертона». Возможно, после прочтения полностью изменится ваше представление о мире, в котором мы живем.

Согласно Окну Овертона, для каждой идеи или проблемы в обществе существует так называемое окно возможностей. В пределах этого окна идею могут или не могут широко обсуждать, открыто поддерживать, пропагандировать, пытаться закрепить законодательно. Окно двигают, меняя тем самым веер возможностей, от стадии «немыслимое», то есть совершенно чуждое общественной морали, полностью отвергаемое до стадии «актуальная политика», то есть уже широко обсуждённое, принятое массовым сознанием и закреплённое в законах.

Это не промывание мозгов как таковое, а технологии более тонкие. Эффективными их делает последовательное, системное применение и незаметность для общества-жертвы самого факта воздействия.
Ниже я на примере разберу, как шаг за шагом общество начинает сперва обсуждать нечто неприемлемое, затем считать это уместным, а в конце концов смиряется с новым законом, закрепляющим и защищающим некогда немыслимое.
Возьмём для примера что-то совершенно невообразимое. Допустим, каннибализм, то есть идею легализовать право граждан на поедание друг друга. Достаточно жёсткий пример?
Но всем очевидно, что прямо сейчас (2014г.) нет возможности развернуть пропаганду каннибализма — общество встанет на дыбы. Такая ситуация означает, что проблема легализации каннибализма находится в нулевой стадии окна возможностей. Эта стадия, согласно теории Овертона, называется «Немыслимое». Смоделируем теперь, как это немыслимое будет реализовано, пройдя все стадии окна возможностей.

Технология
Ещё раз повторю, Овертон описал ТЕХНОЛОГИЮ, которая позволяет легализовать абсолютно любую идею.
Обратите внимание! Он не концепцию предложил, не мысли свои сформулировал некоторым образом — он описал работающую технологию. То есть такую последовательность действий, исполнение которой неизменно приводит к желаемому результату. В качестве оружия для уничтожения человеческих сообществ такая технология может быть эффективнее термоядерного заряда.

Как это смело!
Тема каннибализма пока ещё отвратительна и совершенно не приемлема в обществе. Рассуждать на эту тему нежелательно ни в прессе, ни, тем более, в приличной компании. Пока это немыслимое, абсурдное, запретное явление. Соответственно, первое движение Окна Овертона — перевести тему каннибализма из области немыслимого в область радикального.

У нас ведь есть свобода слова.
Ну, так почему бы не поговорить о каннибализме?
Учёным вообще положено говорить обо всём подряд — для учёных нет запретных тем, им положено всё изучать. А раз такое дело, соберём этнологический симпозиум по теме «Экзотические обряды племён Полинезии». Обсудим на нём историю предмета, введём её в научный оборот и получим факт авторитетного высказывания о каннибализме.
Видите, о людоедстве, оказывается, можно предметно поговорить и как бы остаться в пределах научной респектабельности.
Окно Овертона уже двинулось. То есть уже обозначен пересмотр позиций. Тем самым обеспечен переход от непримиримо отрицательного отношения общества к отношению более позитивному.
Одновременно с околонаучной дискуссией непременно должно появиться какое-нибудь «Общество радикальных каннибалов». И пусть оно будет представлено лишь в интернете — радикальных каннибалов непременно заметят и процитируют во всех нужных СМИ.
Во-первых, это ещё один факт высказывания. А во-вторых, эпатирующие отморозки такого специального генезиса нужны для создания образа радикального пугала. Это будут «плохие каннибалы» в противовес другому пугалу — «фашистам, призывающим сжигать на кострах не таких, как они». Но о пугалах чуть ниже. Для начала достаточно публиковать рассказы о том, что думают про поедание человечины британские учёные и какие-нибудь радикальные отморозки иной природы.
Результат первого движения Окна Овертона: неприемлемая тема введена в оборот, табу десакрализовано, произошло разрушение однозначности проблемы — созданы «градации серого».

Почему бы и нет?
Следующим шагом Окно движется дальше и переводит тему каннибализма из радикальной области в область возможного.
На этой стадии продолжаем цитировать «учёных». Ведь нельзя же отворачиваться от знания? Про каннибализм. Любой, кто откажется это обсуждать, должен быть заклеймён как ханжа и лицемер.
Осуждая ханжество, обязательно нужно придумать каннибализму элегантное название. Чтобы не смели всякие фашисты навешивать на инакомыслящих ярлыки со словом на букву «Ка».
Внимание! Создание эвфемизма — это очень важный момент. Для легализации немыслимой идеи необходимо подменить её подлинное название.
Нет больше каннибализма.
Теперь это называется, например, антропофагия. Но и этот термин совсем скоро заменят ещё раз, признав и это определение оскорбительным.
Цель выдумывания новых названий — увести суть проблемы от её обозначения, оторвать форму слова от его содержания, лишить своих идеологических противников языка. Каннибализм превращается в антропофагию, а затем в антропофилию, подобно тому, как преступник меняет фамилии и паспорта.
Параллельно с игрой в имена происходит создание опорного прецедента — исторического, мифологического, актуального или просто выдуманного, но главное — легитимированного. Он будет найден или придуман как «доказательство» того, что антропофилия может быть в принципе узаконена.
«Помните легенду о самоотверженной матери, напоившей своей кровью умирающих от жажды детей?»
«А истории античных богов, поедавших вообще всех подряд — у римлян это было в порядке вещей!»
«Ну, а у более близких нам христиан, тем более, с антропофилией всё в полном порядке! Они до сих пор ритуально пьют кровь и едят плоть своего бога. Вы же не обвиняете в чём-то христианскую церковь? Да кто вы такие, чёрт вас побери?»
Главная задача вакханалии этого этапа — хотя бы частично вывести поедание людей из-под уголовного преследования. Хоть раз, хоть в какой-то исторический момент.

Так и надо
После того как предоставлен легитимирующий прецедент, появляется возможность двигать Окно Овертона с территории возможного в область рационального.
Это третий этап. На нём завершается дробление единой проблемы.
«Желание есть людей генетически заложено, это в природе человека»
«Иногда съесть человека необходимо, существуют непреодолимые обстоятельства»
«Есть люди, желающие чтобы их съели»
«Антропофилов спровоцировали!»
«Запретный плод всегда сладок»
«Свободный человек имеет право решать что ему есть»
«Не скрывайте информацию и пусть каждый поймёт, кто он — антропофил или антропофоб»
«А есть ли в антропофилии вред? Неизбежность его не доказана».

В общественном сознании искусственно создаётся «поле боя» за проблему. На крайних флангах размещают пугала — специальным образом появившихся радикальных сторонников и радикальных противников людоедства.
Реальных противников — то есть нормальных людей, не желающих оставаться безразличными к проблеме растабуирования людоедства — стараются упаковать вместе с пугалами и записать в радикальные ненавистники. Роль этих пугал — активно создавать образ сумасшедших психопатов — агрессивные, фашиствующие ненавистники антропофилии, призывающие жечь заживо людоедов, жидов, коммунистов и негров. Присутствие в СМИ обеспечивают всем перечисленным, кроме реальных противников легализации.
При таком раскладе сами т.н. антропофилы остаются как бы посередине между пугалами, на «территории разума», откуда со всем пафосом «здравомыслия и человечности» осуждают «фашистов всех мастей».
«Учёные» и журналисты на этом этапе доказывают, что человечество на протяжении всей своей истории время от времени поедало друг друга, и это нормально. Теперь тему антропофилии можно переводить из области рационального, в категорию популярного. Окно Овертона движется дальше.

В хорошем смысле
Для популяризации темы каннибализма необходимо поддержать её поп-контентом, сопрягая с историческими и мифологическими личностями, а по возможности и с современными медиаперсонами.
Антропофилия массово проникает в новости и токшоу. Людей едят в кино широкого проката, в текстах песен и видеоклипах.

Один из приёмов популяризации называется «Оглянитесь по сторонам!».
«Разве вы не знали, что один известный композитор — того?.. антропофил.»
«А один всем известный польский сценарист — всю жизнь был антропофилом, его даже преследовали.»
«А сколько их по психушкам сидело! Сколько миллионов выслали, лишили гражданства!.. Кстати, как вам новый клип Леди Гаги «Eat me, baby»?
На этом этапе разрабатываемую тему выводят в ТОП и она начинает автономно самовоспроизводиться в массмедиа, шоубизнесе и политике.

Другой эффективный приём: суть проблемы активно забалтывают на уровне операторов информации (журналистов, ведущих телепередач, общественников и тд), отсекая от дискуссии специалистов.
Затем, в момент, когда уже всем стало скучно и обсуждение проблемы зашло в тупик, приходит специальным образом подобранный профессионал и говорит: «Господа, на самом деле всё совсем не так. И дело не в том, а вот в этом. И делать надо то-то и то-то» — и даёт тем временем весьма определённое направление, тенденциозность которого задана движением «Окна».
Для оправдания сторонников легализации используют очеловечивание преступников посредством создания им положительного образа через не сопряжённые с преступлением характеристики.
«Это же творческие люди. Ну, съел жену и что?»
«Они искренне любят своих жертв. Ест, значит любит!»
«У антропофилов повышенный IQ и в остальном они придерживаются строгой морали»
«Антропофилы сами жертвы, их жизнь заставила»
«Их так воспитали» и т.д.
Такого рода выкрутасы — соль популярных ток-шоу.
«Мы расскажем вам трагическую историю любви! Он хотел её съесть! А она лишь хотела быть съеденной! Кто мы, чтобы судить их? Быть может, это — любовь? Кто вы такие, чтобы вставать у любви на пути?!»

Мы здесь власть
К пятому этапу движения Окна Овертона переходят, когда тема разогрета до возможности перевести её из категории популярного в сферу актуальной политики.
Начинается подготовка законодательной базы. Лоббистские группировки во власти консолидируются и выходят из тени. Публикуются социологические опросы, якобы подтверждающие высокий процент сторонников легализации каннибализма. Политики начинают катать пробные шары публичных высказываний на тему законодательного закрепления этой темы. В общественное сознание вводят новую догму — «запрещение поедания людей запрещено».
Это фирменное блюдо либерализма — толерантность как запрет на табу, запрет на исправление и предупреждение губительных для общества отклонений.
Во время последнего этапа движения Окна из категории «популярное» в «актуальную политику» общество уже сломлено. Самая живая его часть ещё как-то будет сопротивляться законодательному закреплению не так давно ещё немыслимых вещей. Но в целом уже общество сломлено. Оно уже согласилось со своим поражением.
Приняты законы, изменены (разрушены) нормы человеческого существования, далее отголосками эта тема неизбежна докатится до школ и детских садов, а значит следующее поколение вырастет вообще без шанса на выживание.

Как сломать технологию
Описанное Овертоном Окно возможностей легче всего движется в толерантном обществе. В том обществе, у которого нет идеалов, и, как следствие, нет чёткого разделения добра и зла.
Вы хотите поговорить о том, что ваша мать — шлюха? Хотите напечатать об этом доклад в журнале? Спеть песню? Доказать в конце концов, что быть шлюхой — это нормально и даже необходимо? Это и есть описанная выше технология. Она опирается на вседозволенность.
Нет табу.
Нет ничего святого.
Нет сакральных понятий, само обсуждение которых запрещено, а их грязное обмусоливание — пресекается немедленно. Всего этого нет. А что есть?
Есть так называемая свобода слова, превращённая в свободу расчеловечивания. На наших глазах, одну за другой, снимают рамки, ограждавшие общество от бездны самоуничтожения. Теперь дорога туда открыта.
Ты думаешь, что в одиночку не сможешь ничего изменить?
Ты совершенно прав, в одиночку человек не может ни черта.
Но лично ты обязан оставаться человеком. А человек способен найти решение любой проблемы. И что не сумеет один — сделают люди, объединённые общей идеей. Оглянись по сторонам.


***
Возможно кто-то читал мой рассказ "Деструктор" , так вот технология Окон Овертона - это и есть технология внедрения и развития идей-вирусов. 
п.с. просто сделайте правильные выводы

понеділок, 17 листопада 2014 р.

Тиша Всесвіту

«Тиша Всесвіту»

******************************************


-         Думай, Рафаїл – підбадьорював Гавриїл свого напарника – треба ще парочку ідей…
Рафаїл задумливо ходив по лабораторії і бурчав щось собі під ніс. Раптом він плеснув у долоні і вигукнув:
-         То може зразу хай антигравітацію відкриють і не будемо по краплі давити.
-         Тю – розчарувався Гавриїл – що за халтура, вони тільки три роки як бозон Хігса знайшли, а ти вже антигравітацію даєш, так не буває… придумай щось нормальне.
-         Та тобі, що не скажи ти все критикуєш.
-         Якщо все що ти сходу вигадуєш у ноосферу записувати то прийдеться знову потоп робити, а Він – Гавриїл боязко підняв палець догори – розраховує, що ми будемо якісно робити свою роботу.
Рафаїл підійшов до Горизонту Всесвіту і обережно провів по ньому рукою, пухнасті протогалактики немов метелики розлетілися у різні боки.
-         А може цивілізацію А4 чи А5 на відстань контакту до А1 перенесемо, це буде круто, ми ще такого не пробували.
Гавриїл закрив рукою очі і утомлено зауважив:
-         Друже, ти тільки уяви скільки це треба налаштувань підганяти, це кілька годин роботи, а у нас до кінця зміни 10 хвилин лишилося. До того ж ти взагалі методичні вказівки читав, там чітко написано «рекомендована відстань між цивілізаціями 10-12 мільярдів світлових років»
-         Рекомендована не значить обов’язкова – засперечався Рафаїл – і до того ж я не думаю, що це негативно вплине на якість фільтрації душ.
-         На фільтрацію душ звичайно не вплине, але ж ти подумай скільки всього треба наперед розрахувати щоб котрась з цивілізацій іншу не знищила. Ми он в А1 Америку без підготовки відкрили і нічого хорошого з цього не вийшло, і з ядерною бомбою теж ледь не накосячили. Краще без таких крутих експериментів обійдемося.
-         Так який же ти креатив хочеш, якщо те не можна, се не можна – майже розсердився Рафаїл і його німб засвітився яскравіше – у нас виходить повна тиша у Всесвіті, всі сидять на своїх планетах і банально повторюють ті ж цивілізаційні кроки, що ти з А1 скопіював і вставив…
Гавриїл, побачивши розпач друга, почав його заспокоювати:
-         Ну не так вже усе і погано, я досить часто даю деяким цивілізація унікальні технології…
-         Ага, потрійний чізбургер, дуже унікально – пробубнів Рафаїл заливаючи окропом чашку амброзії. 
На годиннику пробила шоста – зміна скінчилась.



Зміни України

Великі кроки вперед людство робить тільки зі зміною парадигм, з розширенням світогляду, з активною дією «прозрілих» індивідуумів. Так було за часів Відродження, так було за часів Науково-технічних революцій, так повинно статися і зараз. І як це не дивно, нові зміни можуть початися саме з України!!! Чому я так думаю?
Спробую пояснити…
Наразі ми (Україна) перебуваймо у стані переродження. Ми вибухнули Революцією гідності, багато хто з нас відчув, що систему можна змінити (хоча насправді ми ще нічого глибоко не змінили), ми отримали хоч і болісний але дуже важливий урок того, що справедливість треба виборювати, ми побачили, що крім власної сили, яку теж треба напрацьовувати самим, зовнішній агресії протиставити нічого (занепокоєнням і кволими санкціями від куль та снарядів не захистишся)… Ми за рік дуже сильно змінилися (більшість народів так не міняється за десятки років) і, як я вважаю, у бік прогресу… ПРОТЕ… Основна частина працівників державного апарату світогляд не змінили анітрохи, вони просто не можуть його змінити (почитайте наукові роботи про сучасні теорії взаємодії відділів головного мозку і ви зрозумієте, що це не їх провина). 9 з 10 чиновників будуть все життя хапатися за старі правила «буття» – ВОНИ НЕ ХОЧУТЬ ЗМІН – бо зміни потребують напруження головного мозку, а це для них вкрай дискомфортно.
Все що зараз змінюється в державі та направлено на поліпшення ситуації – робиться 10% працівників держапарату, а інші тягнуть назад…
Проте кардинальні зміни можуть наступити тільки в тому разі, якщо ми докорінно змінимо стару систему. А які зміни потрібні я думаю Ви і самі зрозумієте, якщо проаналізують те, що ми маємо зараз:
1. Голосувати мають право зеки-рецидивісти у тюрмах (утриманці з бюджету), маразматичні бабусі у психлікарнях (утриманці з бюджету) тощо. 17-річний хлопчина, що медиком-волонтером пройшов майдан та по закінченню відкрив власну веб-студію (платить податки в бюджет) голосувати не може, бо він малий.
2. Безкоштовна але катастрофічно жахлива медицина (зламана радянська медтехніка, пофігістичний хамський малозаробляючий медперсонал) це добре, а Доступна якісна платна медицина, яка звісно буде набагато якіснішою - це погано.
3. «Краще» мати 100% населення, що безкоштовно навчили якось там рахувати та читати (що ще вимагати від вчителя за 2000 грн), аніж 90% населення, що є висококваліфікованими інженерами, робітниками, вчителями і т.д. (бо мали доступ до Доступної якісної освіти)

4. Треба берегти недоторканість занедбаних та не ефективних заводів і підприємств (бо це ж свята приватна власність олігархів) і нізащо не приймати Закон про обов’язкове ефективне виробництво.

понеділок, 3 листопада 2014 р.

"Сложно на свете фюрерам жить" стих


В жопе у Путина странный предмет
Вроде как санкция, а может и нет.
Сзади ехидно бормочет Китай
- Мне за копейка газа давай.
В морду укропы безжалостно бьют,
Сбоку прибалты в ухо плюют.
Гады пиндосы яму копают
Все в один голос хуйлом называют.
Сложно на свете фюрерам жить
Так ведь недолго в штаны наложить.


как-то вот так... в стиле Винни-Пуха ))

четвер, 9 жовтня 2014 р.

«Деструктер»

******************************************

2011 рік. Женева. Швейцарія.

         Погода була чудова, денна спека змінилася приємним легким вітерцем і в чистому небі вже загорілися перші зірки. Професор Нільс Герц зачинив свій джип і, залишивши його прямо на газоні перед будинком, попрямував до дверей. Настрій в нього був відмінний, він вже уявляв собі велетенську залу королівського палацу в Стокгольмі, овації в його честь, золоту медаль з зображенням Альфреда Нобеля. Тепер можна було з впевненістю сказати, що це вже не просто мрії – це недалеке майбутнє. Результати останніх досліджень на ВАК повністю підтвердили його теорію, лишилося внести деякі поправки і через кілька тижнів робота всього його життя вийде на глянцевих сторінках найавторитетніших видань з фізики і як дванадцятибальний землетрус сколихне науковий світ.
Скинувши черевики Нільс подивився довкола шукаючи свої капці. Проте їх ніде не було видно. Він згадав «добрим» словом свою покоївку і пішов до ванної мити руки. Там він підійшов до дзеркала і, поправивши окуляри, зробив театрально-серйозний вираз обличчя. В його уяві забігали його колеги з CERN і інші видатні фізики, що з повагою вклонялися перед ним і говорили похвальні промови. Мрії перервав дивний звук. Нільс пішов до вітальні і гукнув покоївку, думаючи, що це мабуть вона з якихось причин затрималася в будинку.
- Тут нікого крім нас немає – почувся спокійний низький голос.
         Герц перелякано озирнувся. На кріслі закинувши ногу на ногу сидів літній чоловік і повільно пив каву з чашки. В Нільса перехопило подих, перед ним було обличчя ідентичне тому, яке він півхвилини тому бачив у дзеркалі. Схожість була неймовірною, навіть окуляри були такі самі як і в нього.
         - Ви хто – хрипло запитав Нільс – що ви тут робите?
         - Я Нільс Герц – посміхаючись, відповів двійник – я п’ю каву… хоча кавою цю бурдяку важко назвати.
         - Це якийсь жарт? – нервово гукнув Нільс.
         - Про каву?… ні не жарт, погана кава. Чи вас здивувала моя присутність у моєму будинку?
         - У вашому будинку?... У моєму будинку!
         - Перестаньте, професоре, це вже не так і важливо – сказав чужинець, вставши з крісла і попрямувавши до столу ставити чашку – скажіть мені краще, хто, крім вас, більше за всіх знає деталі вашої теорії і висновки з останніх експериментів?
         - Слухайте, закінчуйте цей цирк і котіться з мого будинку…
         - А то що? Ви викличете поліцію? Викликайте, я почекаю.
         Герц, поправив окуляри і дістав з кишені смартфон. Він почав набирати номер, проте, зупинившись, раптом натиснув на скидання і сунув телефон назад в кишеню.
         - Послухайте – вже спокійніше, почав він – скажіть хто ви і чого сюди прийшли… ви хочете якось розіграти мене чи що?... Це у вас грим такий на обличчі?
         - Та ні – двійник підійшов ближче до Нільса – фізично я зараз такий самий як і ви, а прийшов я бо мені потрібна інформація.
         - Інформація?... Ви розвідник?
         - Ні.
         - То хто ви? – знову занервував Герц.
Чужинець втомлено зітхнув і, показавши жестом на крісло, сів на диван. Нільс, побачивши що дивна людина не проявляє агресії, трохи заспокоївся. Всівшись вони почали розглядати один одного. Нарешті двійник почав:
         - Я відповім вам на ваше запитання. Я вже знаю, що від вас потрібну мені інформацію я не отримаю, однак це не так вже й критично... Не так давно, десь на початку минулого століття, один ваш колега, теж всесвітньо відомий вчений, назвав мене Деструктером. Я думаю, що це ім’я найбільш повно характеризує мене по відношенню до людства. Єдиною ціллю мого існування є повне винищення людей… Аби вам не здавалася дивною ця ціль я вам все поясню. За багато кілопарсек від вашої планети існує зоряна система в якій живимо ми – деструктори. Наша цивілізація існує вже багато мільйонів років і сподіваюся буде існувати ще довго. Ми розуміємо одну просту річ - якщо десь у галактиці виникне і розів’ється цивілізація сильніша за нашу - ми з високою долею імовірності будемо знищенні. Як ви знаєте з власної, людської історії, папуас з списом завжди віддає все, включаючи і життя, воїну з рушницею. Тому ми пішли найкращім для нас шляхом, ми знаходимо і знищуємо цивілізації до того як вони досягають високого ступеня розвитку. Мені пощастило, я знайшов вас – людей, істот які від народження мають всі задатки до самознищення. Ви в переважній більшості жадібні, егоїстичні, жорстокі, ви легко керуєтесь як в натовпі так і поодиноко. Після прибуття на вашу планету я опинився в Єгипті, де тільки зароджувались династії фараонів, і був приємно здивований побачивши ріки крові від безперервних міжусобницьких конфліктів. Єдиним фактором, що не давав вам швидко самознищитись була висока швидкість розмноження. Займаючи місця найвпливовіших людей, що мали найбільші  важелі впливу на світ я почав планомірні винищувальні війни, проте одному важко було керувати всіма сторонами в конфліктах і незважаючи на мільярдні втрати людство продовжувало просуватися вперед. Тоді я зрозумів, що необхідно боротися з вами за допомогою ідей… руйнівних ідей, ідей-вірусів, що зіштовхують людство з шляху розвитку і згуртованості. Я розколював і перетворював на ворогів ваші церкви, ваші народи, я відокремив релігію від науки і зробив їх протилежностями, що тягнуть в різні боки, я створив нові хвороби про які до цього людство навіть і не чуло, я пустив у вени вашого соціуму отруту аморальності та огиди до мислення, я відкрив усі вікна Овертона, що ведуть до виродження. Механізм вашого самознищення запущений і через деякий час виконає свою місію, мені ж лишається лише його підтримувати, прибираючи людей-конскруктерів, що час від часу своїми відкриттями і ідеями, загрожують моєму плану. Ви і ваша теорія одна з таких загроз… Ще не прийшов час вашим відкриттям…
         - Я не хочу це слухати – заверещав Нільс – Ви божевільний!
         - Дивні ви створіння – люди, так по різному сприймаєте одні й ті ж слова – спокійно мовив чужинець і, повільно піднявшись, рушив до Герца.
         - Ви не зашкодите мені – прохрипів переляканий Нільс, задкуючи до стіни – моє зникнення помітять і вас викриють.
         - А ви і не зникнете – посміхнувся прибулець і поправив окуляри.





Шишенок Єгор. Київ-2010

Ілюстрація - Лідія Семенюк